Оце так зразу усвідомила і відчула, що вже осінь. В шостій годині собака підірвав - попросився надвір. Накинула таке-сяке лахміття на себе і сонно пошкутильгала з ним на річку. Холодна роса і холодне повітря, що зі свистом ввірвалось в легені, заставили швидко протверезіти. Вдягти шльопанці було верхом дурості - пальці сині і холодні відігрівала пізніше у ванній. Над річкою стелився туман, вона парувала так, що здавалося зараз закипить і на поверхню вирвуться мільйони бульбашок. Захотілося скупатися
( не купаюся в цій річці вже років 5 - банально хвилююся за своє здоров'я).
*****************
Сьогодні мене чекає перша зарплата, ну і "виставляння" (куди ж без цього). Зі мною виставлятимуть ще й два нові гіди-екскурсоводи. З компанії у вісім чоловік п'ятеро (в т.ч. Я) не вживають алкоголь, що мене дуже тішить (менше закуски треба - хе-хе). А ще то буде не просто виставляння, а справляння поминок по "освіті" (на символічну дату якраз припало). Бо:
Андрій - 25 років - історик за фахом - 2 роки пропрацював вчителем історії в школі - звільнився 2 тижні тому - тепер гід-екскурсовод в нашому агентстві.
******************
Олена - жінка у розквіті - працівник культури - працювала з дітками в будинку творчості - тепер гід-екскурсовод.
******************
Оля - 23 роки - учениця 13-ї школи, випуск 2002 - в цьому році закінчила магістратуру в ВНУ - півроку пропрацювала вчителем в сільській школі - вже два місяці менеджер по закордону.
******************
Я (кросіва і разумна) - 22 роки - учениця 13-ї школи, випуск 2003 - в цьому році вступила у магістратуру ВНУ - несостоявшийся педагог - вже місяць працюю менеджером по внутрішньому туризму.
******************
Надія Іванівна - 39 років - вчитель української мови та літератури в 13-й школі -пропрацювала там 10 років - вже 6 років працює у сфері туризму і за школою в неї серце не тьохкає - наше начальство.
******************
Життя прекрасне. Люди приємні. Майбутнє оптимістичне.

– He was murdered with a golf club.
– Його вбили. І весь гольф-клуб разом із ним.
З українського телебачення

golf club - “ключка для гольфу”
Англо-український словник

В одному з коментарів до статті про тонкощі українського перекладу запропонували свій варіант перекладу з англійської:

Can You hear me - Ты можешь меня здесь
Undressed custom model - Голая таможенная модель
Manicure - Деньги лечат
I’m just asking - Я всего лишь король жоп
I have been there - У меня там фасоль
God only knows - Единственный нос бога
We are the champions - Мы шампиньоны
Do You feel alright? - Ты справа всех чувствуешь?
Bye bye baby, baby good bye - Купи купи ребенка, ребонок хорошая покупка
To be or not to be? - Пчела или не пчела?
I fell in love - Я свалился в любовь.
Just in case - Только в портфеле
I will never give up - Меня никогда не тошнит
Oh dear - Ах олень.
I saw my Honey today - Я пилил мой мед сегодня
I’m going to make you mine - Я иду копать тебе шахту
May God be with you - Майская хорошая пчелка с тобой
Finnish people - Конченные люди
Bad influence - Плохая простуда
Phone seller - Позвони продавцу
Good products - Бог на стороне уток
Let’s have a party - Давайте организуем партию
Watch out! - Посмотри снаружи!
I know his story well - Я знаю твой исторический колодец
Let it be! - Давайте жрать пчел!
Press space bar to continue - Космический бар прессы продолжает ..
I love you baby - Я люблю вас, бабы!

Взято тут http://infoporn.org.ua/2008/03/24/1021/

Яка сама екстремальна в світі професія? - Правильно, вчитель.
Який самий екстремальний відпочинок? - Правильно, з дітьми.

Ну а поскільки мене Бог не вберіг від першого, то і другого стерегтися не варто. Поки, народ, ви розкачуєтесь, і тільки починаєте думати, де ж би то відпочити цього літа, у мене вже все вирішено.

З 1 по 10 липня я буду активно працюючи відпочивати в Карпатах. Їду вихователем в дитячий табір. Матиму свою "групу ризику" =) - 8-10 підлітків 13-16 років. Підбив мене на цю афьору Богдан (йому насправді сильно хочеться в Карпати, але в налом лишатися без мене на довгих 10 днів). А я погодилася,бо одразу для себе вималювала 3 жирні (???) плюси:

№1. Задоволення своїх материнських інстинктів, які останнім часом почали проростати з мене зі страшною силою. Зрештою, це стане своєрідною перевіркою на профпригодність і як матері, і як вчителя (обох - в майбутньому).

№2. Це солодке для вуха справжнього українця слово "халява". Бо повноцінний відпочинок з усіма зручностями в Карпатах обійдеться в 0 грн 0 коп. А робота  не пильна =)

№3. Жіноча допитливість не має меж. Хочу побачить як Богдан вправлятиметься зі своєю групою, бо якшо справиться з десятком чужих дітей, то і з нашими своїми вправиться

Друззя!!!!! Я вся ваша на всі три тижні!!! Ловіть мене на парах, після пар, між парами!!! Інакше я зловлю ВАС!!! Сьодня виїжджаю і це не першоквітневий жарт )))

   Ну от, 3 квітня в луцькому "Майдані" виступатиме "Фліт". Хороший початок як для сесії ))) І хоча їхній альбом "Заникай" не справив на мене великого враження, але перший "Світ такий"(2004) то було щось варте уваги... А ще ностальгія мене розбирає...

   Згадується Луцьк, квітень 2005, "Зося", маленька кімнатка-офіс, де часто лунав "Фліт", купи людей, збір на Білоруське посольство за свободою для п"ятьох затриманих українців, побратимів. А пізніше, у вересні 2006, - стадіон "Авангард" і "UP-fest". Здається, це все було так недавно, але десь ніби у іншому житті. Були часи, були люди. То був Період Хороших Людей. 

   Хтось пішов, хтось лишився на новому етапі мого життя, хтось деградував, хтось піднявся, хтось виявився ублюдком і мудаком, хтось - Справжнім Другом, хтось розчарував, хтось розчарувався в мені. Але я все-одно люблю цих людей, бо в моїй пам"яті вони лишилися саме такими - зразка 2005 року.

Отак воно буває: один талант загниває, інший зароджується, святе місце пустим не буває. Перестала писати вірші, бо вони були засобом самобичування, а садо-мазо цього року не в моді. Принаймні не для мене.
Натомість спробувала себе в ролі актриси. Ага, граю в аматорських сценках і почуваюся дико щасливою. Граю агресивних вередливих дружин з характером і качалкою в руках і наївних дівчат з айк"ю аля блондінко (скоро доведеться перефарбовуватися, хі...). 
Звісно, така гра цікава мені, доки нова. Вона лише спосіб самореалізації у вузенькому напрямку, щоб домалювати нову грань в багатограннику моїх можливостей і вмінь.
Головне, щоб життя не перетворилося в суцільну гру...

Виставу скінчено,і падає завіса,
Лишаюсь знов одна, на самоті.
А все-таки хороша я актриса - 
Дві різні ролі граю у житті.
На сцені лагідна, весела і привітна,
Щасливу маску вмію одягти.
Та тільки в розрізах сльозинка непомітна,
Її, шкода, не бачиш навіть ТИ.
Бо так вже звик, не можеш зрозуміти,
Що посмішка й сміливість - це обман...
це міф... це блеф... аби лише прикрити
Душі моєї депресивний стан.
Нарешті за лаштунки. Маску скину - 
Вже інше починається життя.
Там хист писати вірші має ціну,
А мій акторський хист - лише СМІТТЯ.

А ти просто кохай і будь коханою,
Любов пий до дна, від любові будь п"яною,
Просто кохай, кохай до нестями ти
Просто кохай! Кохай! Кохай!!!!!!!!!!!!

Твоя квартира – мій маленький рай. Мій притулок від життєвих проблем і душевних переживань. Це маленький світ комфорту і спокою. Я втікаю туди від метушні і хочу лишитися там назавжди. «о 14.00 гарбуз перетвориться в карету, пацюки - у коней, а брама мого замку відчиниться для  прекрасної Попелюшки», - пишеш ти мені в аську, а я вже думаю про те, що я таки справді Попелюшка, бо опівночі казка скінчиться, і я повернуся додому.

Я звикаю до тебе. Ти стаєш для мене життєво необхідним, як вода чи повітря. Пригортаючись до твого плеча, я відчуваю, як умиротворення розливається у моєму тілі. Десь там, за броньованими дверима, лишаються мої озлобленість, агресивність, різкість, уїдливість. Ти даруєш мені виключну можливість відчути себе дитиною. Маленькою. Беззахисною. Відвертою. Ти даруєш мені виключну можливість відчути себе королевою. Величною. Владною. Впливовою.

Твоя увага, ввічливість, гостинність не мають меж. Твої компліменти позбавлені пафосу і примітиву на зразок «ти чудова», «ти прекрасна». Ти вмієш зробити їх побіжними, такими, що проковзують між рядків, а тому виглядають не пустослівними чи улесливими, а природніми.
     Я звикаю до тебе. Я  з нетерпінням очікую, доки минуть твої робочі дні, які здаються безкінечними, і я знову спілкуватимуся з тобою. Коли повертаюся від тебе додому, одразу заходжу в аську, сподіваючись знайти там тебе. Я прагну спілкування з тобою понад усе.
     Моя душа – суцільна темрява. Я не звикла вивертати її перед першим зустрічним. В твоїх руках вона нагадує свіжий пуп’янок, від їхнього тепла він потроху розпускається, оголюючи моє єство, мене, справжню. Мене шокує, як ти у тому мороці зумів роздивитися щось вартісне: «Твоєму майбутньому обранцеві я по доброму заздрю, - ти прекрасна людина і надзвичайно приваблива дівчина. І безцінний друг.»
      Я звикаю до тебе. 
      З ТОБОЮ МОЄ ЖИТТЯ НАБУЛО НОВИХ БАРВ!!!

Хочу весни надворі і в душі. Хочу видертися на дах будинку і волати на повний місяць, аж доки з серця не виллю ввесь біль. А потім - впасти в забуття, щоб, прокинувшись, знову знайти себе...